Блоги на портале журнала ПАРТНЕР
- Redaktion 196
- Politik & Gesellschaft 1153
- Sie schreiben uns 45
- Schrei aus dem Herzen 658
- Stimmen 518
- Kaffeekränzchen 354
- Hinter den Kulissen 120
- Psychologie & Partnerschaft 161
- Tipps & Ratschläge 94
- Gesundheit 180
- Integration und Kultur 39
- Studium in Deutschland 18
- Behandlung in Deutschland 74
- Sport, Hobbys, Entertainment 578
- Kulinarie 57
- Humor 239
- Wunder ist nah 76
- Fotos & Videos 41
- Mein Stadt 60
- Tourismus und Reisen 85
- Angeln in Deutschland 23
- Buchhaltung 3
- Altersvorsorge 16
- Sozialleistungen 14
- Geschichte 117
- Memories - Lesebriefe 9
Stimmen >> Вірші про ЖИТТЯ та про ЛЮБОВ
Текст блога
Выстевлено 07.09.2015
Просипається ранок…
Просипатєься ранок,
просипається сонце
І воно заглядає
у моє віконце.
В душу промінь загляне
і вона оживає.
Серце щире я маю,
гарну пісню співаю.
Заспіваю про маму,
про любов, про кохання,
Про незгоєну рану,
про життєві страждання.
І знов жити захочу
після співу такого
Гріє душу, шепоче:
«І не треба другого!»
09.02.2014
Мне говорят…
Мне говорят: «Должна ты быть счастливой!»
Мне говорят: «Ты – ангел из небес!»
На самом деле, жизнь моя строптива
И мне везет лишь на одних повес.
Мне говорят: «Ты заслужила счастье в Бога!
Твоя дорога – лепестки из роз!»
А в жизни у меня - крута дорога
И каждый раз в ней море слез.
Мне говорят: «Ты – милая, родная!
Твоя душа – чистейший родничок!»
А жизнь моя – она совсем другая
И часто лью я слезы на песок.
Их много так, умножив все на годы,
И разделив на горе и печаль
Как мало дней всех солнечных… Невзгоды
Пускай уносятся в заоблачную даль.
22.02.2015
Прощенное воскресенье
Есть на свете ранимые души,
Их разбитые вовсе сердца
Не согреет никто даже в стужу,
Не увидев родного лица.
Потеряв надежду на совесть
И на маленький проблеск тепла,
Со временем напишут повесть
Что была с ним иль не была?!
И жизни монотонные звуки
Они снова ощутят на себе.
И сердца неровные стуки
Будут отданы новой судьбе.
Никогда полюбить не посмеют
И душу не откроют никому.
Может, с годами, потом пожалеют
Это ведомо лишь Богу одному.
22.02.2015
ПОДАРОК
Накануне своего юбилея
Получила подарок я твой.
И теперь ни о чем не жалею:
Просто, был ты и вовсе не мой!
Просто, был ты чьим - я не знаю.
Мне сейчас не интересно совсем,
Только сейчас я понимаю,
Зачем нужна была тебе,
ЗАЧЕМ?
Зачем жила надеждою так долго?
Зачем лелеяла встречу с тобой?
А ты поступил так жестоко…
Хорошо, что не стал моей судьбой.
Только очередным и встречным,
А единственным вовсе не стал,
А теперь и вовсе незамеченным
Упустил свой главный в жизни бал.
22.02.2015
Новые стихи, выставл. 20.08.2015 г.
Букет
Голубооке диво
На лузі бачу я.
Нехай живе щасливо
І вся його сім’я!
Усі серпневі квіти
Всміхаються мені.
В букет я назбираю
Радію день при дні.
Пижма і полин,
Наче дочка й син!
Рожева акація –
Це суцільна грація!
Дика морква зацвіла –
Цвіту так багато!
У букет кладу й його
І несу до хати.
Ой, яка краса навколо!
Цей букет духмяний
Буде радувати всіх,
Доки не зів’яне.
03.08.2015
Любіть же, люди…
Ви чули, як співають цвіркуни?
У різнотрав’ї співом стоголосим.
Немов би сповіщають нам вони:
«Любіть природу!»,-
Ми Вас, люди, просим!
Ви бачили, як спочиває день?
Накрившись покривалом в зорях?
Як світиться у темну нічку пень?
І тихо сплять всі миші у коморах.
Любіть же, люди, ніжний голосок
Природи-матінки і рідної країни!
І небо в хмарах, і річний пісок,
І посмішку маленької дитини.
02.08.2015
Петрів батіг всміхається…
Петрів батіг всміхається
І сонечко голубить.
І серце зігрівається,
Що хтось на світі любить.
Що хтось добра бажає
І скаже добре слово.
І цього хтось – я знаю,
Бо це – життя основа!
Бо діти – наші квіти!
Хай квітнуть барвінково!
І ніде правди діти –
В них материнська мова.
В них серце материнське,
А батькова суворість.
Нехай живуть щасливо!
Про них розкаже повість.
03.08.2015
Новый стих, выставлен 05.08.2015 г.
Я знову згадую тебе…
Пробач мені за все, що не було.
Пробач за все, що і могло в нас бути.
Пробач мені і душу відпусти,
Бо все ж не можу я тебе забути.
Ти ранив душу боляче мені,
Я вимріяла долю собі
Зовсім не таку, не таку!
Посіяв зневіру гірку.
Кохання наснилось мені:
Велике, прекрасне, земне!
Кохання наснилось мені
І думалось, що не мине.
Та спалах кохання пройшов,
Зосталась гіркота і біль.
Тобі це вдалось, ти знайшов!
І влучив в самісіньку ціль.
Мені поламав ти життя –
Тому не сподівайся на чудо!
І в тебе не буде пуття:
Тебе не вітатимуть люди.
Й дитина не скаже тобі:
«Спасибі, татусю, за все!»
Бо з нею прожили в журбі
Найкраще життя золоте.
8.30 17.01.2012
Свой
Я встретила два настоящих мужчины
И каждый собою хорош!
Я встретила два настоящих мужчины
Подумала: будет пригож!
Потом по себе я прошлась покритичней
И взвесив все «против» и «за»,
Вдруг захотелось одеться приличней
Обоим важное что-то сказать.
Какие критерии мы не писали б
Реальной любви я хочу!
И чувства взаимные, чтобы не спали
И душу открыв, к тебе я лечу!
И если при встрече в нас сердце не бьется
И взявшись за руки, нас дрожь не пронзит,
Какие бы маски мы не одели
Никак не поможет фигура и вид!
Своего человека мы чувствуем сходу,
Любимых ласкаем мы взглядом своим!
И тут ни при чем будет светская мода,
Когда мы обнявшись, в рай божий летим!
Когда затаившись друг друга в объятьях,
Ни слова не проронив,
Мы понимаем всю прелесть занятия,
С реального мира уплыв.
А утром, проснувшись и все осознав,
И капельки не раскаясь,
И скорость бытия обогнав,
Счастливую жизнь начинаешь!
16.05.2015 9.10
Любі друзі, нові творіння після подорожі до Італії - незабутні враження, що вилилися у віршах... Квітень, 2015 р.
Мечта
О Рим! Божественный Рим!
К тебе я душой прикоснулась!
О Рим! Божественный Рим!
Хочу, чтоб сюда я вернулась.
Давно я мечтала о том,
Чтоб посетить это место святое
Осознанно я говорю,
Что с ним не сравнится другое!
Обилием гор и холмов
Святая Италия блещет
И шепот прадревних веков
И слышится голос нам вещий.
Идите сюда, господа!
Вдыхайте красоты земные!
Войдите в божественный храм
Места благодати - святые!
Рим, Италия 02.04.2015
Дыхание гор
На фоне небосвода
Я вижу холмы гор
Как жаль, что не ходила
Сюда до этих пор
Нас солнце согревает
Теплом своих веков
Душа невольно тает
И снята цепь оков.
Все так сопоставимо
В огромном мирозданьи!
Сюда вернемся незримо
Мы с Римом на свиданье!
Montekatini, Италия 02.04.2015
Роздуми
Я - серед царства доль людських,
Життів, незвіданих нікому,
Та все ж у серці біль щемить
І душа проситься додому.
- Чому домівкою живу?
Хоч тут сім´я і рідні діти,
Бо там я бачу ту траву,
Яку топтали батьків діти.
Босоніж бігали малими -
Таку енергію Бог дав,
Щоб не ставали ми чужими,
Який б кордон не заважав!
Бо сила духу - лиш в любові!
Лише для неї треба жить.
І в кожній думці, в кожнім слові -
Любов´ю треба дорожить.
10.08.2011
Осіння мить
Моя земля прекрасна і чудова,
Високе небо, чисте й голубе.
Цієї миті не забуть ніколи,
Не знаєш, де очікує тебе.
Берези, мов від вітру похилились,
Дуби стоять кремезні і міцні.
Листочки осінні водою умились
І сонечко всміхається мені.
Пейзаж такий чудовий у водичці –
Там справді своє царство – водяне.
Немов води напилась у криничці…
Хай незабутня мить не промайне.
03.11.2013 с. Великі Коровинці
****
У дзеркалі води я бачу небо голубе
По ньому пропливають хмарки сніжно-білі.
Не вистачає мені лише тебе,
Щоб ти побачив стрункі берізки
у мережнім гіллі.
Щоб ти відчув, як дихає природа…
Як віддає своє тепло.
Картина змінилась – дивлюся на воду.
Невже за мить усе це відплило?
Знову їду туди, де святії місця,
Де поховані мама і тато…
Знову їду туди, де ріднії місця!
Як же літ промайнуло багато!
А душа все щемить
І воліє вона,
Щоби мати вернулась до хати…
Ці рідненькі краї
Майорять у душі,
Хоч чужії своїми вже стали,
Та чужі – не свої,
Не свої і усе!
Хіба цього вже зовсім замало?!
МАМІ
Ми без тебе, як сонце без неба!
Ми без тебе, як трава без роси!
Ми без тебе не бачимо неба
І не бачим земної краси
Про найдорожче
Летять літа, немов лелеки,
Вже стала і я не молода,
Та знов лечу, лечу далеко,
Бо не чекає там біда.
Туди, де можу я творити
І працювати без утоми.
Туди, де хочу я радіти,
Тому лечу до свого дому.
Там дух батьківський не згасає,
Душа живе, як вічність там
І всім, хто щире серце має,
Вона віддячує життям.
Садочок рідний, рідна хата!
Я вас щиресенько люблю!
Для мене значить так багато:
Що я зробила, що роблю?
Чим я живу сьогодні, нині?
Чим буду жити завтра там?
Радіти святам, кожній днині,
Що я скажу своїм діткам?
І хочу так вам побажати:
Щоб Ви зростали лиш Людьми!
І шанували батька й матір
І пам’ятали, хто є ми.
Що ми – вкраїнського всі роду,
У нас вкраїнська кров тече.
Що ми – нащадки свого роду
І пам’ятаймо завжди це!
10.05.2006
Доля
Нарвала букет весняний
Й пустила на воду.
Нахилилась, подивилась
На жіночу вроду.
Дала мати чорні брови,
Карі оченята
Та Бог святий не дав долі,
То де ж її взяти?
Злую долю вже прожила
Лихо б її взяло!
А коли та доля добра?
Вже чекати мало…
Життя
Життя, життя…
Що є життя?
Надії, плани, сум’яття?
Щоденна праця і буття?
Скажи мені, що є життя?
Коли цвіте і не зів’яне?
Коли у душу промінь гляне:
І оживе душа, і заспіває,
Бо вона силу, силу має –
ЛЮБИТИ. ПЛАКАТИ. СМІЯТИСЬ.
Та ще на краще сподіватись.
13.06.1996 р.
МАТУСІ
Матусю наша рідна!
Ти – найкраща!
І з нами двадцять літ тебе нема…
Сумують твої дітки щохвилини!
Та все ж – життя прожила недарма!
Великий скарб ти залишила
На цій святій землі!
Своїх діток й онуків боронила,
Коли були зовсім малі.
А підросли – ти нас осиротила –
Пішла від нас у ввись, на небеса!
І де б ти не була, матуся мила,
Твоя нас зачаровує краса.
Краса душі людської – ти глибинна!
Твоє серденько відчувало й це –
Ти поспішила, щоб не хоронити сина!
Нехай в світ Божий він добро несе!
12.01.2014
На могилі батьків або а серденько рветься…
На могилі батьків я щорічно буваю
Приїжджаю туди, хоч життя там немає…
Приїжджаю до хати, де ходила там мати
І пройдусь по садочку, де так яблунь багато!
Сніжно-рожевим цвітом наш садок буяє
На жаль, батьків там давно немає.
А серденько рветься до цього зеленгаю,
Бо воно приросло до подільського краю.
10.09.2013
Життєва стежина
Мені не вистачає у житті тепла,
Любові і кохання водночас.
Отак людинонька жила –
Проста людина поміж нас.
З усім змирилась, бігала, трудилась
І не помітила як опинилась
На більш як півстолітньому рубежі!
Благо, не на межі!
За стільки літ, що пролетіли,
Відгомоніли, відцвіли…
Немов недавно маленькі ноженята тупотіли,
А стали справжні соколи!
І ластівка маленька відлетіла
В краї тепліші, щоб гніздо звивати,
А материнські коси побіліли
І туги в серці також не займати.
І що тривожить материнське серце?
Чому душа і уночі не спить?
Вона тріпоче і болить серденько
За дітками, за рідними болить.
12.01.2015
Виртуальная любовь
Я хочу твоей немного страсти,
Я хочу твоей любви, так, невзначай…
Пусть обходят бури и ненастья!
Приглашаю, милый, тебя на чай!
Чай вдвоем и много поцелуев,
Ласк безумных всех и до конца…
И нежить сладко, тобой милуясь,
Таким родным и близким очертанием лица.
Я столько раз его ласкала «мышкой»,
Лелеяла тебя своим теплом
И думаю, что это и не слишком –
Нам утопать в объятиях вдвоем.
18.07.2014
Продовження буде....
Ключевые слова (Keywords)
Внесите 3-5 ключевых слов, разделяя их запятыми.
Короткое описание (Description)
Внесите текст до 167 знаков.
Мне понравилось?
(Проголосовало: 23)Поделиться:
Удалить комментарий?
Внимание: Все ответы на этот комментарий, будут также удалены!
(Для удаления фото, щелкнуть по нему)
Удалить файл?
Ушел из жизни Абрам Иосифович Хасин
Автор: yesterday
NRW: суд вынес решение в пользу песни муэдзина
Автор: Красная Шапочка
Эссен: кланы короны не боятся
Автор: Руслан
Ikea на пороге радикальных перемен?
Автор: Красная Шапочка
Впервые в СРВ: бесплатный проезд в городском транспорте
Автор: Volk
Бохум: магазин «CCC Shoes & Bags» - шутки Воланда?
Автор: Вас. Лоханкин
Вице-канцлер, племянница олигарха, боснийская студентка...
Автор: Tryn-trava
Сигареты с фильтром: насколько ядовиты окурки?
Автор: Tryn-trava
Германия: в Саксонии с позволения властей прошёл марш нацистов
Автор: Руслан
Германия: сексуальная преступность молодеет?
Автор: Вас. Лоханкин
Мне
говорят…
Мне говорят: «Должна ты быть счастливой!»
Мне говорят: «Ты – ангел из небес!»
На самом деле, жизнь моя строптива
И мне везет лишь на одних повес.
Мне говорят: «Ты заслужила счастье в Бога!
Твоя дорога – лепестки из роз!»
А в жизни у меня -
крута дорога
И каждый раз в ней море слез.
Мне говорят: «Ты – милая, родная!
Твоя душа – чистейший родничок!»
А жизнь моя – она совсем другая
И часто лью я слезы на песок.
Их много так, умножив все на годы,
И разделив на горе и печаль
Как мало дней всех солнечных… Невзгоды
Пускай уносятся в заоблачную даль.
22.02.2015
Редакция не несет ответственности за содержание блогов и за используемые в блогах картинки и фотографии.
Мнение редакции не всегда совпадает с мнением автора.
Оставить комментарий могут только зарегистрированные пользователи портала.
Войти >>